пазуристий
ПАЗУРИ́СТИЙ, а, е. З довгими пазурами.
Не встиг і цвірінькнути [горобець] востаннє, як накрив його кіт своєю пазуристою лапою (Мирний, IV, 1955, 300);
Сокіл сідав Томашеві на груди, довбав їх гачкуватим дзьобом і шматував пазуристими лапами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 164);
// Який нагадує пазури; деталі якого схожі на пазури.
Густі акації зчепилися вгорі пазуристим гіллям (Кол., На фронті.., 1959, 81);
Біля копра височіли дивацько пазуристі машини (Досв., Вибр., 1959, 353).
Словник української мови (СУМ-11)