паляндрувати
ПАЛЯНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати.
— Я гадав, що хоть арештують та цюпасом до села відішлють, — отже, не хотіли. Прийшлося самому, голому й голодному, паляндрувати. (Фр., II, 1950, 90).
Словник української мови (СУМ-11)