панама
ПАНА́МА¹, и, ж. Літній капелюх з широкими крисами, плетений або зшитий з тканини.
Тільки що купив собі панаму, надів і пішов до Монте Пінчіо — чудесний сад з краєвидами на Рим (Коцюб., III, 1956, 321);
Сапери з вудлищами міношукачів у руках, у вилинялих, болотяного кольору панамах були чемними й товариськими хлопцями (Гончар, Тронка, 1963, 285).
ПАНАМА², и, ж. Велике шахрайство в капіталістичному підприємстві, сполучене зі всякими зловживаннями й підкупом вищих службових осіб.
ПАНАМА³, и, ж. Тканина з штучного шовку, звичайно однокольорова.
Словник української мови (СУМ-11)