панегіричний

ПАНЕГІРИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до панегі́рик.

Не тішили його ані здивовано-шанобливі погляди присутніх, ані панегіричні звороти Борецького (Тулуб, Людолови, І, 1957, 313);

У панегіричних творах автори піднесено вихваляли того, кому присвячували вірш, а про себе говорили у смиренному, зневажливому тоні (Рад. літ-во, 5, 1962, 87).

Значення в інших словниках

1. панегіричний — панегіри́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. панегіричний — -а, -е. Прикм. до панегірик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панегіричний — ПАНЕГІРИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до панегі́рик. Не тішили його ані здивовано-шанобливі погляди присутніх, ані панегіричні звороти Борецького (З. Тулуб); У панегіричних творах автори піднесено вихваляли того, кому присвячували вірш, а про себе говорили у смиренному, зневажливому тоні (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. панегіричний — Панегіри́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)