пантеїстичний

ПАНТЕЇСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пантеї́ст.

— Ти відчув у своїх натхненних грудях пантеїстичне серце (Кол., Терен.., 1959, 42);

// Власт. пантеїсту, пантеїстам.

Хайямові "рубайяти" і талановиті, і дотепні. В них є багацько пантеїстичного вільнодумства і світової скорботи, гризьких виступів проти ненажерливого мусульманського духівництва (Крим., Вибр., 1965, 223).

2. Стос. до пантеїзму.

Ідея бога у Сковороди зливається з поняттям природи, бог — скрізь і в усьому, він — властивий світові закон, рушійна сила його розвитку. Далі цієї пантеїстичної концепції Сковорода не пішов (Іст. укр. літ., І, 1954, 116).

Значення в інших словниках

1. пантеїстичний — пантеїсти́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пантеїстичний — -а, -е. 1》 Прикм. до пантеїст. || Власт. пантеїсту, пантеїстам. 2》 Стос. до пантеїзму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пантеїстичний — ПАНТЕЇСТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пантеї́ст. – Ти відчув у своїх натхненних грудях пантеїстичне серце (П. Колесник); // Власт. пантеїсту, пантеїстам. Хайямові “рубайяти” і талановиті, і дотепні.  Словник української мови у 20 томах
4. пантеїстичний — Пантеїсти́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)