пантеїстичний

ПАНТЕЇСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пантеї́ст.

— Ти відчув у своїх натхненних грудях пантеїстичне серце (Кол., Терен.., 1959, 42);

// Власт. пантеїсту, пантеїстам.

Хайямові "рубайяти" і талановиті, і дотепні. В них є багацько пантеїстичного вільнодумства і світової скорботи, гризьких виступів проти ненажерливого мусульманського духівництва (Крим., Вибр., 1965, 223).

2. Стос. до пантеїзму.

Ідея бога у Сковороди зливається з поняттям природи, бог — скрізь і в усьому, він — властивий світові закон, рушійна сила його розвитку. Далі цієї пантеїстичної концепції Сковорода не пішов (Іст. укр. літ., І, 1954, 116).