пантеїстичний

ПАНТЕЇСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пантеї́ст.

– Ти відчув у своїх натхненних грудях пантеїстичне серце (П. Колесник);

// Власт. пантеїсту, пантеїстам.

Хайямові “рубайяти” і талановиті, і дотепні. В них є багацько пантеїстичного вільнодумства і світової скорботи, гризьких виступів проти ненажерливого мусульманського духівництва (А. Кримський).

2. Стос. до пантеїзму.

Ідея Бога у Сковороди зливається з поняттям природи, Бог – скрізь і в усьому, він – властивий світові закон, рушійна сила його розвитку. Далі цієї пантеїстичної концепції Сковорода не пішов (з навч. літ.).