панятко

ПАНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-зневажл. до паня́.

Михась сумлінно в пані Асі Навчав паняток за харчі (Воскр., І всерйоз.., 1960, 72);

А, блазню, ти один! Панятко, графенятко! Ось до ушей твоїх я прикладу печатку Своєю шаблею, щоб шануваться вмів! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 179).

Значення в інших словниках

1. панятко — паня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. панятко — див. пан  Словник синонімів Вусика
3. панятко — -а, с. Зменш.-зневажл. до паня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. панятко — ПАНЯ́ТКО, а, с., зневажл. Зменш. до паня́. Михась сумлінно в пані Асі Навчав паняток за харчі (С. Воскрекасенко); А, блазню, ти один! Панятко, графенятко! Ось до ушей твоїх я прикладу печатку Своєю шаблею, щоб шануваться вмів! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).  Словник української мови у 20 томах
5. панятко — Паня́, -ня́ти с. Барское дитя. АД. І. 8. Білеє личенько як у паняти. Чуб. V. 1147. ум. панятко. --------------- Паня, -ні ж. = пані. Хто йому паня: чи ти, чи я? Федьк.  Словник української мови Грінченка