папа
ПА́ПА¹, и, ч. Глава католицької церкви й Ватікану.
Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Шевч., І, 1963, 264);
— Життя людське без пап, без церкви краще. Це я на власному досвіді переконався (Мокр., Сто.., 1961, 87).
Па́па ри́мський — те саме, що па́па¹.
Сидів [Хома], розпустивши вуса, за столом у садку католицького попа і паплюжив за віщось перед ним папу римського (Гончар, III, 1959, 322).
ПА́ПА², и, ж., дит. Хліб.
Старший хлопчик лазить по хаті, .. знай голосить та докуча матері, просячи папи (Кв.-Осн., II, 1956, 227).
Словник української мови (СУМ-11)