паплюжити
ПАПЛЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Брутально, звичайно незаслужено лаяти або засуджувати; порочити, ганьбити.
Жінка до мене: — Ти сякий, ти такий, ти затеряв [загубив] грунт, ти лайдаку, ти пияку, ну — паплюжить (Март., Тв., 1954, 67);
[Марія:] Півгодини тому Краса паплюжив Костин проект… а тепер… тепер він видає його вже за свій (Голов., Марія, 1936, 71).
Словник української мови (СУМ-11)