папуша
ПАПУ́ША, і, ж.
1. спец. В’язка, пака тютюнового листя.
[Палажка:] Я тобі завтра куплю папушу тютюну (Кроп., II, 1958, 123);
Тютюн уже перезрів, але жовте листя ніхто не пасинкував, не складав в папуші (Шер., В партиз. загонах, 1947, 21).
2. розм. Те саме, що па́чка 1.
Тугі папуші новісіньких червінців, тридцяток, соток лежали, вивалившись із чемодана (Гончар, Людина.., 1960, 212).
3. перен., розм. Млява, неповоротка людина; тюхтій.
Він.. людина без усякого темпераменту — папуша (Л. Янов., І, 1959, 446).
Словник української мови (СУМ-11)