парканець
ПАРКАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Те саме, що парка́нчик.
Ось невеличкий гайок, немов збита докупи черідка врунастих овечок, хатинка з підсліпуватим віконцем, напіврозібраний парканець (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 120).
Словник української мови (СУМ-11)