парно

ПА́РНО¹. Присл. до па́рний.

Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентінському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 283).

ПА́РНО². Присл. до па́рний;

// у знач. присудк. сл.

Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Мирний, І, 1954, 343).

Значення в інших словниках

1. парно — па́рно 1 прислівник від: па́рний незмінювана словникова одиниця па́рно 2 присудкове слово душно незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. парно — I Присл. до парний. II Присл. до парний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парно — ПА́РНО¹. Присл. до па́рний. Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентинському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Ю. Смолич). ПА́РНО². у знач. пред. Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. парно — Парно нар. Душно, парно.  Словник української мови Грінченка