парно
ПА́РНО¹. Присл. до па́рний.
Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентінському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 283).
ПА́РНО². Присл. до па́рний;
// у знач. присудк. сл.
Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Мирний, І, 1954, 343).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парно — па́рно 1 прислівник від: па́рний незмінювана словникова одиниця па́рно 2 присудкове слово душно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- парно — I Присл. до парний. II Присл. до парний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парно — ПА́РНО¹. Присл. до па́рний. Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентинському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Ю. Смолич). ПА́РНО². у знач. пред. Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- парно — Парно нар. Душно, парно. Словник української мови Грінченка