парно
ПА́РНО¹.
Присл. до па́рний.
Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентинському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Ю. Смолич).
ПА́РНО².
у знач. пред.
Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парно — па́рно 1 прислівник від: па́рний незмінювана словникова одиниця па́рно 2 присудкове слово душно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- парно — I Присл. до парний. II Присл. до парний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парно — ПА́РНО¹. Присл. до па́рний. Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентінському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 283). ПА́РНО². Присл. до па́рний; // у знач. Словник української мови в 11 томах
- парно — Парно нар. Душно, парно. Словник української мови Грінченка