пародіювати
ПАРОДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех.
1. Створювати пародію на кого-, що-небудь або у сатиричному, іронічному плані наслідувати когось, щось.
У байці "Ведмежий суд" Гребінка пародіює стиль судових документів (Рад. літ-во, 1, 1962, 60).
2. Зображувати у смішному, карикатурному вигляді.
Відтворюючи голос Шпаківського і пародіюючи його псевдовчену фразеологію, молодий чоловік спитав: — Які явища ми називаємо смішними, тобто комічними? (Вол., Місячне срібло, 1961, 86).
3. Прагнучи наслідувати кого-, що-небудь, перекручувати суть того, що наслідують.
Григорій Задніпровський, волею автора [М. Стельмаха], не лише в основному і головному повторює Марка Безсмертного, але мимоволі фактично пародіює його навіть у дрібницях (Вітч., 1, 1962, 166).
Словник української мови (СУМ-11)