парох
ПА́РОХ, а, ч., діал. Парафіяльний піп.
Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив (Стеф., І, 1949, 208);
Перерівський парох отець Чубатий сидів на трьох селах і на двох церквах (Козл., Сонце.., 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)