паскудитися

ПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися.

— Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Греб., І, 1957, 53);

// перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно.

Во Іудеї во дні они, Во врем’я Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’яні легіони Паскудились (Шевч., II, 1963, 350);

— Ухилятися від суду не має права ніхто, навіть сенатор, чи то коронний канцлер. — Як-то? Щоб я паскудився з власним бидлом?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 245).

Значення в інших словниках

1. паскудитися — паску́дитися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. паскудитися — -джуся, -дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися. || перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паскудитися — ПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися. – Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Є. Гребінка); // перен.  Словник української мови у 20 томах
4. паскудитися — Паскудитися, -джуся, -дишся гл. Пачкаться, грязниться. Оце, сказала, смердить повітрям, а я буду коло єї паскудиться — не хочу! Рудч. Ск. II. 64. Не паскудьмось, краще буде! Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка