паскудитися
ПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм.
Покривати себе брудом; бруднитися.
– Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Є. Гребінка);
// перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно.
Во Іудеї во дні они, Во врем'я Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п'яні легіони Паскудились (Т. Шевченко);
– Ухилятися від суду не має права ніхто, навіть сенатор, чи то коронний канцлер. – Як-то? Щоб я паскудився з власним бидлом?! (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)