1. Словник української мови у 20 томах

паскудитися

ПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм.

Покривати себе брудом; бруднитися.

– Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Є. Гребінка);

// перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно.

Во Іудеї во дні они, Во врем'я Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п'яні легіони Паскудились (Т. Шевченко);

– Ухилятися від суду не має права ніхто, навіть сенатор, чи то коронний канцлер. – Як-то? Щоб я паскудився з власним бидлом?! (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паскудитися — паску́дитися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. паскудитися — -джуся, -дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися. || перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паскудитися — ПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися. — Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Греб., І, 1957, 53); // перен. Словник української мови в 11 томах
  4. паскудитися — Паскудитися, -джуся, -дишся гл. Пачкаться, грязниться. Оце, сказала, смердить повітрям, а я буду коло єї паскудиться — не хочу! Рудч. Ск. II. 64. Не паскудьмось, краще буде! Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка