1. Словник української мови у 20 томах

паскудити

ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.

1. кого, що. Покривати брудом; бруднити.

– Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! – крикнула од призьби баба Палажка (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Дотиком, втручанням, присутністю і т. ін. оскверняти, опоганювати когось, щось.

Звінчав мя [мене] піп з бідою .. Сміються вороги: – Веди біду поза село, не паскудь дороги! (П. Чубинський);

– Ось приведіть лишень сюди Марину, хай подивиться на свого хрещеника. Якби була знала, то малого б у колисці придушила, щоб і світу не паскудив! – одказували паничеві одрадяни (Панас Мирний);

// перен. Виставляти кого-, що-небудь в недоброму світлі, соромити, чорнити когось.

– Сяка-така, волоцюго! Не паскудь моєї хати, не безчесть мого двору! (Панас Мирний);

– Сергійку, – благає [мати] його, – не паскудь ти нашої хати, не сором і моєї старості, і себе між людьми... (П. Козланюк).

2. що. Заподіювати шкоду; псувати.

Супліку ж сю мою ти, Грицьку, сам читай. Ледачому її паскудить не давай (П. Гулак-Артемовський);

– Скажи, хлопе.., ти навіщо паскудиш мій ліс?.. – Боронь боже, прошу ясної пані.., я цього ніколи в панському лісі не робив... – А дві в'язанки дров? (Д. Бедзик).

3. без дод. Випорожнятися (звичайно про тварин, птахів).

Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали та паскудили коло хати (А. Іщук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паскудити — паску́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. паскудити — Бруднити, каляти, (руки) поганити; П. опоганювати, ур. оскверняти; (кого) ГАНЬБИТИ, соромити, очорнювати; (що) псувати. Словник синонімів Караванського
  3. паскудити — див. ганьбити; шкодити Словник синонімів Вусика
  4. паскудити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 перех. Покривати брудом; бруднити. || перен. Дотиком, втручанням, присутністю і т. ін. оскверняти, опоганювати когось, щось. || перен. Виставляти кого-, що-небудь у недоброму світлі, соромити, чорнити когось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паскудити — брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Фразеологічний словник української мови
  6. паскудити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
  7. паскудити — Паску́дити, -ку́джу, -диш; не паску́дь, не паску́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. паскудити — ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. перех. Покривати брудом; бруднити. — Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! — крикнула од призьби баба Палажка (Н.-Лев., II, 1956, 338); // перен. Словник української мови в 11 томах
  9. паскудити — Паскудити, -джу, -диш гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113. Словник української мови Грінченка