паскудити

Значення в інших словниках

1. паскудити — паску́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. паскудити — див. ганьбити; шкодити Словник синонімів Вусика
3. паскудити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 перех. Покривати брудом; бруднити. || перен. Дотиком, втручанням, присутністю і т. ін. оскверняти, опоганювати когось, щось. || перен. Виставляти кого-, що-небудь у недоброму світлі, соромити, чорнити когось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паскудити — ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. кого, що. Покривати брудом; бруднити. – Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! – крикнула од призьби баба Палажка (І. Нечуй-Левицький); // перен. Словник української мови у 20 томах
5. паскудити — брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Фразеологічний словник української мови
6. паскудити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
7. паскудити — Паску́дити, -ку́джу, -диш; не паску́дь, не паску́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. паскудити — ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. перех. Покривати брудом; бруднити. — Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! — крикнула од призьби баба Палажка (Н.-Лев., II, 1956, 338); // перен. Словник української мови в 11 томах
9. паскудити — Паскудити, -джу, -диш гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113. Словник української мови Грінченка