1. Фразеологічний словник української мови

паскудити

брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Гончар); — До петельок кидаєшся, папірця носиш, та я не боюся. Лише рук не хочу бруднити об тебе (А. Хорунжий). 2. Робити щось невартісне, виконувати недостойну когось роботу. — Сагайдак-бей не жав “хліба козацького”. Та й навіщо було бруднити руки, коли йому і так належала лев’яча частка здобутого?! (З. Тулуб); — Вже коли писати, так писати, щоб і руки не паскудити. Спишу я все його життя (І. Нечуй-Левицький); Кадети цілу дорогу висміювали Василя .. Справді, украсти копу проса — це ж така мізерія, що доброму злодієві не варто руки каляти! (Д. Косарик); — Щоб я коло тебе (собаки) руки каляла. А щоб ти не діждала! — і пішла бабина дочка далі, лаючись (Укр.. казки).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паскудити — паску́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. паскудити — Бруднити, каляти, (руки) поганити; П. опоганювати, ур. оскверняти; (кого) ГАНЬБИТИ, соромити, очорнювати; (що) псувати. Словник синонімів Караванського
  3. паскудити — див. ганьбити; шкодити Словник синонімів Вусика
  4. паскудити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 перех. Покривати брудом; бруднити. || перен. Дотиком, втручанням, присутністю і т. ін. оскверняти, опоганювати когось, щось. || перен. Виставляти кого-, що-небудь у недоброму світлі, соромити, чорнити когось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паскудити — ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. кого, що. Покривати брудом; бруднити. – Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! – крикнула од призьби баба Палажка (І. Нечуй-Левицький); // перен. Словник української мови у 20 томах
  6. паскудити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
  7. паскудити — Паску́дити, -ку́джу, -диш; не паску́дь, не паску́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. паскудити — ПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. перех. Покривати брудом; бруднити. — Чого ти прийшла паскудити мої ворота! Он послинила ворота, як скажена корова! — крикнула од призьби баба Палажка (Н.-Лев., II, 1956, 338); // перен. Словник української мови в 11 томах
  9. паскудити — Паскудити, -джу, -диш гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113. Словник української мови Грінченка