пасмечко
ПА́СМЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до па́смо.
— От я й коси заплела! — каже далі Марта. — Бачте, як гарно: наче зернятко одно до другого притулилося, так пасмечко до пасмечка поприлягали (Мирний, IV, 1955, 337);
Схилюся над вами. Торкнуся устами Жартливого пасмечка кучерів чорних… (Еллан, І, 1958, 61);
Червоногарячі пасмечка клались на сході за копром, над головами блідли зорі (Коцюба, Перед грозою, 1958, 45);
— Яка це вовна? Тонка чи ні? — питає він Амангельди, показуючи йому пасмечко. — Тонка (Багмут, Опов., 1959, 101).
Словник української мови (СУМ-11)