пасмуга

ПА́СМУГА, и, ж. Те саме, що сму́га.

Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Перв., Материн.. хліб, 1960, 144);

Лице боярина облилося червоною пасмугою злості (Фр., VI, 1951, 46);

Ще небо було чисте, але вже на небі почали виринати довгі пасмуги хмарин (Круш., Буденний хліб.., 1960, 345);

Диму пасмуги червоні Лизнули баштові горби (Мал., II, 1948, 70).

Значення в інших словниках

1. пасмуга — па́смуга іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пасмуга — див. стрічка  Словник синонімів Вусика
3. пасмуга — -и, ж. Те саме, що смуга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пасмуга — ПА́СМУГА, и, ж. Те саме, що сму́га. Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Л. Первомайський); Ще небо було чисте, але вже на небі почали виринати довгі пасмуги хмарин (А.  Словник української мови у 20 томах
5. пасмуга — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм.  Словник синонімів української мови
6. пасмуга — Па́смуга, -ги, -зі; -муги, -муг  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пасмуга — Пасмуга, -ги, пасмужка, -ки ж. Узкая полоска. Як же ми будемо збоку дивитися на тарілку, то побачимо тільки пасмужку від неї. Дещо.  Словник української мови Грінченка