пасмуга
ПА́СМУГА, и, ж.
Те саме, що сму́га.
Сонце пофарбувало воду в блідо-голубі і жовтогарячі пасмуги (Л. Первомайський);
Ще небо було чисте, але вже на небі почали виринати довгі пасмуги хмарин (А. Крушельницький);
Диму пасмуги червоні Лизнули баштові горби (А. Малишко);
Небо геть затягла хмара, пасмуги снувалися по воді, роздратовані хвилі билися в кам'яні береги (С. Скляренко);
* Образно. А він шмагав по серцю словами, як батогами, рубцював душу кров'яними пасмугами (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)