пасталакати
ПАСТАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., зневажл. Те саме, що базі́кати.
— Мені ще мати, коли я маленьким був, казала — не пасталакай багато, у людей вуха болітимуть (Хижняк, Невгамовна, 1961, 277);
— Пасталакає, як базарна баба, — буркнув невдоволено Павло (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 436).
Словник української мови (СУМ-11)