пастух
ПАСТУ́Х, а́, ч. Той, хто пасе стадо, череду, отару і т. ін.
На далекому обрії засвітилося багаття — то пастухи розпалили вогнище (Хотк., І, 1966, 90);
На лісовій галявині під доглядом пастухів паслися корови й коні (Донч., II, 1956, 62).
Словник української мови (СУМ-11)