пастушачий
ПАСТУ́ШАЧИЙ, а, е. Те саме, що пасту́ший.
Випасав [Гриць] Лиску охоче, з почуттям власної гідності: погукувати на неї намагався басом, пишався новенькою пастушачою торбинкою (Збан., Сеспель, 1961, 422);
Як свідчать матеріали досліджень древніх поселень, у пастушачих племен скотарство не було єдиним джерелом існування (Археол., VIII, 1953, 97).
Словник української мови (СУМ-11)