пастуший
ПАСТУ́ШИЙ, а, е. Прикм. до пасту́х.
Гафійка гукнула подругу з другої пастушої компанії (Козл., Ю. Крук, 1950, 84);
// Належний пастуху.
[Гелена:] Чому ж то.. Паріс у курені пастушім мав би скніти? (Л. Укр., II, 1951, 251);
Федір і Павло разом взяли до рук пастуші кийки (Мушк., Серце.., 1962, 11).
Пасту́ший ріжо́к — народний духовий дерев’яний музичний інструмент.
З глибоких долин чути звук пастушого ріжка (Н.-Лев., III, 1956, 311);
Там ріжок Пастуший будить селянина (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 85).
Словник української мови (СУМ-11)