пасіка
ПА́СІКА¹, и, ж.
1. Місце, де розставлено вулики з бджолами і розташовано спеціальні будівлі.
У кінці садка пасіка; попід деревом стоять вулики, з правого боку — курінь (Мирний, V, 1955, 141);
Дуже змінився й батько.. Пропахнув медом та вощиною. Більше на пасіці в шкільному садку й пропадав (Головко, II, 1957, 409).
2. Розведення бджіл.
Особливе значення набирають пасіки з розширенням посівів гречки і багаторічних трав (Колг. Укр., 2, 1966, 80).
ПА́СІКА², и, ж., спец. Відведена на зруб ділянка лісу.
При розробленні лісосічного фонду потрібно додержувати таких вимог.. Лісосіки розбивати на пасіки, а останні — на окремі стрічки (Колг. Укр., 1, 1957, 38).
Словник української мови (СУМ-11)