патлач
ПАТЛА́Ч, а́, ч., розм.
1. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.
Зроду-звіку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 216);
Патлач не відгукнувся, він був уже далеко (Чаб., Балкан. весна, 1960, 188).
2. Тварина з довгою, густою шерстю.
— Діду! — каже Мелася, — у нас ведмідь був.. — А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! — проклинав дід, підносячи та ставлячи вуллі, як треба (Вовчок, І, 1955, 343).
Словник української мови (СУМ-11)