патрульний
ПАТРУ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до патру́ль.
Крайнюк зійшов на сторожовик, який повертався з нічної патрульної служби до берега (Кучер, Голод, 1961, 207);
// Який перебуває в патрулі, виконує обов’язки патруля.
По шпалах крокує патрульний наряд (Воронько, Райком.., 1949, 48);
Ішли чималий час, доки підійшли до краю лісу. Дивимось, — притулився під деревами патрульний танк (Ю. Янов., І, 1954, 55);
// у знач. ім. патру́льний, ного, ч. Той, хто перебуває в патрулі, виконує обов’язки патруля.
Словник української мови (СУМ-11)