патруль
ПАТРУ́ЛЬ, я́, ч. Невеликий рухомий озброєний загін (військового підрозділу, міліції і т. ін.) або військове судно, літак тощо для догляду за порядком, безпекою на якому-небудь об’єкті, в якомусь районі.
Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля (Фр., VI, 1951, 163);
// Невелика група людей, що несе якесь чергування за громадським дорученням.
Не міліціонер підійшов до столу, де учинилася суперечка з рукоприкладством, а два молодих хлопці з червоними пов’язками на рукавах. — Ми комсомольський патруль! (Автом., Щастя.., 1959, 177);
// Той або те, що входить до складу такого загону, такої групи.
Я сміливо йшов вулицею. — Стій! — вирішив патруль на розі, — хто такий? (Ю. Янов., І, 1958, 86);
На розі вулиць, що виходили на околиці, маячіли постаті патрулів (Десняк, Вибр., 1947, 209);
// перен. Про те, що веде спостереження за яким-небудь об’єктом, в якомусь районі.
Новий прилад "метеорний патруль" для автоматичної фотореєстрації метеорів розробили працівники астрономічної обсерваторії (Наука.., 2, 1959, 23).
Словник української мови (СУМ-11)