патякання

ПАТЯ́КАННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. патя́кати.

Карнавченко провів час добре, роздивляючися навколо і прислухаючись до патякання підлітка-помічника (Сенч., Опов., 1959, 89);

— А що про дівчину через твоє патякання поганий поголос, всілякі брехні підуть, тобі однаково? (Коз., Сальвія, 1959, 190).

Значення в інших словниках

1. патякання — патя́кання іменник середнього роду, істота зневажл. патяка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. патякання — див. балаканина; розмова  Словник синонімів Вусика
3. патякання — -я, с., зневажл. Дія за знач. патякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. патякання — ПАТЯ́КАННЯ, я, с., зневажл. Дія за знач. патя́кати. Карнавченко провів час добре, роздивляючися навколо і прислухаючись до патякання підлітка-помічника (І. Сенченко); – А що про дівчину через твоє патякання поганий поголос, всілякі брехні підуть, тобі однаково? (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
5. патякання — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил.  Словник синонімів української мови