пауза
ПА́УЗА, рідко ПА́ВЗА, и, ж.
1. Тимчасова зупинка, перерва в мові або розмові; мовчання, мовчанка.
— Ну, кажи мені сам, що маю з тобою зробити? Посадить у тюрму?.. Пауза. Тупо дивиться зв’язаний (Коцюб., ІІ, 1955, 258);
— Я вам одверто кажу.. (По павзі). Жаль, дуже жаль мені вашого сина (Хотк., І, 1966, 172);
Кожне речення, тобто висловлювання, що виражає закінчену думку, обов’язково відділяється на письмі крапкою, а в усній мові паузою (Худ. чит.., 1955, 95).
2. перен. Взагалі проміжок, зупинка у чому-небудь, між чимсь.
Тут все йде дощ, але з паузами (Л. Укр., V, 1956, 357);
У двері хтось постукав.. Після короткої паузи грюкання повторилось (Панч, В дорозі, 1959, 72);
На усій землі широкій Лягла вечірня каламуть. І те, що просто зветься — спокій, На фронті паузою звуть (Дмит., Вітчизна, 1948, 147);
// зах. Перерва між уроками в школі.
Далі, на паузах, виходячи зі школи або перед початком години, ми заходили в розмови (Фр., IV, 1950, 226).
3. Перерва в дії, у мові дійових осіб і т. ін. як засіб сценічної виразності, психологічного ефекту.
[Орест:] Нащо ви се говорите! (Пауза). Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу (Л. Укр., II, 1951, 43);
Тут Хрєнов підняв грубезний палець і зробив артистичну паузу, щоб перевірити враження (Довж., І, 1958, 448).
4. Ритмічно впорядкована перерва у звучанні музичного твору або якої-небудь його частини і значок на позначення цієї перерви.
Дуже часто трапляється, особливо в творах поліфонічного характеру, що не всі хорові голоси співають одночасно, разом. Деякі з них співають у той час, коли інші витримують паузу (Осн.. диригув., 1960, 106);
Грав оркестр. У паузах чутно — рявкали автомобілі ген за вокзалом (Головко, І, 1957, 59).
5. Перерва у розмірі вірша, звичайно пропуск ненаголошеного складу.
Словник української мови (СУМ-11)