пекар
ПЕ́КАР, я, ч.
1. Робітник, який випікає хлібні вироби.
Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів. Тут були пекарі, взуттєвики, цеглярі — робітники тих підприємств, які він бачив, ідучи сюди (Жур., Вечір.., 1958, 368);
— Я ливарник! — А я пекар! — Я шахтар! — Я ланкова! — Вчитель я! — Бібліотекар! — всіх нас творчість огріва (Тич., ІІ, 1957, 238).
2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри.
В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки, і в пекаря, і в стукалки (Кол., Терен.., 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)