пекар
ПЕ́КАР, я, ч.
1. Робітник, який випікає хлібні вироби.
Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів. Тут були пекарі, взуттєвики, цеглярі – робітники тих підприємств, які він бачив, ідучи сюди (С. Журахович);
– Я ливарник! – А я пекар! – Я шахтар! – Я ланкова! – Вчитель я! – Бібліотекар! – всіх нас творчість огріва (П. Тичина).
2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри.
В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки, і в пекаря, і в стукалки (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)