пелюшка
ПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Невеличке простиральце, в яке загортають немовлят.
Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (Чуб., V, 1874, 890);
А щось не по його — знову пхенькав [Матвійко] і всім тілом вив’юнювався із бабиних пут, якими було його закручено поверх пелюшок — бабиною крайкою (Тют., Вир, 1964, 525).
◊ З пелюшо́к — з раннього дитинства.
[Кнур:] Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло. Вона тілько що на ноги знялася… світа ще не бачила (Мирний, V, 1955, 84);
— Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Ле, Міжгір’я, 1953, 294).
ПЕЛЮ́ШКА², и, ж. (Ріsum аrvеnsе). Кормова трав’яниста рослина родини бобових, схожа на горох; кормовий горох.
Кормовий люпин вирощують у суміші з вівсом, сераделою, пелюшкою, кукурудзою (Соц. твар., 3, 1956, 24);
У рослин пелюшки.. квітки червоні, лілові та інших відтінків, а у гороху — білі (Колг. Укр., 6, 1962, 29).
Словник української мови (СУМ-11)