пелюшка
ПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Невеличке простиральце, в яке загортають немовлят.
Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (Чуб., V, 1874, 890);
А щось не по його — знову пхенькав [Матвійко] і всім тілом вив’юнювався із бабиних пут, якими було його закручено поверх пелюшок — бабиною крайкою (Тют., Вир, 1964, 525).
◊ З пелюшо́к — з раннього дитинства.
[Кнур:] Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло. Вона тілько що на ноги знялася… світа ще не бачила (Мирний, V, 1955, 84);
— Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Ле, Міжгір’я, 1953, 294).
ПЕЛЮ́ШКА², и, ж. (Ріsum аrvеnsе). Кормова трав’яниста рослина родини бобових, схожа на горох; кормовий горох.
Кормовий люпин вирощують у суміші з вівсом, сераделою, пелюшкою, кукурудзою (Соц. твар., 3, 1956, 24);
У рослин пелюшки.. квітки червоні, лілові та інших відтінків, а у гороху — білі (Колг. Укр., 6, 1962, 29).
Значення в інших словниках
- пелюшка — пелю́шка 1 іменник жіночого роду простиральце * Але: дві, три, чотири пелю́шки пелю́шка 2 іменник жіночого роду рослина * Але: дві, три, чотири пелю́шки Орфографічний словник української мови
- пелюшка — [пеил'ушка] -шкие, д. і м. -л'ус'ц'і, мн. -шки, -шок дв'і пеил'ушкие Орфоепічний словник української мови
- пелюшка — I -и, ж. Невеличке простирадельце, в яке загортають немовлят. II -и, ж. Кормова трав'яниста рослина родини бобових, схожа на горох; кормовий горох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пелюшка — ПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж. Невеличке простиральце, в яке загортають немовлят. Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (П. Словник української мови у 20 томах
- пелюшка — Коли не вмер в пелюшках, то в ряднині не загину. Якщо вижив у малому віці, то і в дорослому дам собі раду, хоч і бідую. Приповідки або українсько-народня філософія
- пелюшка — Однорічна трав'яниста рослина родини бобових, споріднена з культурним горохом; листя вел., пурпурово-плямисте; квіти блакитно-пурпурові; вирощують на зелений корм, сіно, силос, сінаж. Універсальний словник-енциклопедія
- пелюшка — ви́рости з пелюшо́к. Стати дорослим, самостійним. На делікатне зауваження батька син зухвало відповів: “Тату, ти, очевидно, забув, що я вже давно виріс з пелюшок” (З журналу). з пелюшо́к. З раннього дитинства; змалку. Фразеологічний словник української мови
- пелюшка — ПОВИТО́К, ПОВИТТЯ́, ПЕЛЮШКИ́. Молодая Оленочка синочка родила, Повила його, повила та у білії пелюшки (П. Чубинський). ГОРО́Х (рослина); ПЕЛЮ́ШКА розм. (кормовий). — Мамо, а солодкий горох ми посадимо тут? (М. Словник синонімів української мови
- пелюшка — Пелю́шка, -шки, -шці; -шки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пелюшка — Пелюшка, -ки ж. Пеленка. см. пелюха. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. ум. пелюшечка. Чуб. ІІІ. 378. Словник української мови Грінченка