пеньочок
ПЕНЬО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до пеньо́к 1.
З гілки на гілку перелітають табунцем синиці — обнишпорюють кожну шпарку в корі дерев, оглядають кожну гілку, зазирають у всі трухляві пеньочки, посвистують, поцінькують весело (Збан., Сеспель, 1961, 380).
Словник української мови (СУМ-11)