первобутний
ПЕРВОБУ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пе́рві́сний 1-3.
Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132);
З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної землі (Вирган, В розп. літа, 1959, 68).
Словник української мови (СУМ-11)