перебутий
ПЕРЕБУ́ТИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебу́ти².
Хороблива уява, зворушена недавно перебутою сценою, бентежила всю його душу (Фр., VII, 1951, 78);
Спав [Гоголь] до самого Гамбурга — кілька годин, винагороджуючи себе за безсонні ночі, перебуті перед тим у тяжких думках (Полт., Повість.., 1960, 399).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов і т. ін.
І встають передо мною Перебуті вкупі дні, Як дорогою сумною Ми брели по чужині… (Граб., І, 1959, 102);
// у знач. ім. перебу́те, того, с. Пережите.
Після перебутого страшенно хочеться жити Васі. Раніше наче і не знав ціни життю, а тепер.. полюбив його, як найпалкішу кохану свою (Вільде, Троянди.., 1961, 347).
ПЕРЕБУ́ТИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до перебу́ти³.
Словник української мови (СУМ-11)