перебушувати

ПЕРЕБУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. неперех. Перестати бушувати; відбушувати.

Вода зійде швидко, Дніпро перебушує й заспокоїться (Голов., Тополя.., 1965, 225);

— Їдьте додому, а я увечері прийду, коли тато перебушують (Стельмах, І, 1962, 446).

2. перех. Збурити, розбурхати всіх або багатьох.

— Він ціле село перебушував, у него [нього] жила живо грає, ой, ще й як грає! (Черемш., Тв., 1960, 228).

Значення в інших словниках

1. перебушувати — перебушува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перебушувати — -ую, -уєш, док. 1》 неперех. Перестати бушувати; відбушувати. 2》 перех. Збурити, розбурхати всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перебушувати — ПЕРЕБУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. без дод. Перестати бушувати; відбушувати. Вода зійде швидко, Дніпро перебушує й заспокоїться (С. Голованівський); – Їдьте додому, а я увечері прийду, коли тато перебушують (М. Стельмах). 2. що.  Словник української мови у 20 томах