перегар

ПЕРЕГА́Р, у, ч.

1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого.

[Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з’явився? То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться (Л. Укр., III, 1952, 451);

Дід Овсій витрусив з люльки перегар, набив її тютюном й знову запалив (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 214).

2. Запах чого-небудь перегорілого.

Мотор здригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла (Загреб., Спека, 1961, 270);

// Неприємний запах з рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін.

Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячим (Тют., Вир, 1964, 135).

Значення в інших словниках

1. перегар — перега́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перегар — див. вонь  Словник синонімів Вусика
3. перегар — -у, ч. 1》 Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. 2》 Запах чого-небудь перегорілого. || Неприємний запах із рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перегар — ПЕРЕГА́Р, у, ч. 1. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого. [Меценат:] Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився?...  Словник української мови у 20 томах
5. перегар — ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О.  Словник синонімів української мови