перегомоніти
ПЕРЕГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.
1. Закінчити гомоніти.
*Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрілів, покинули свої становища (Фр., VI, 1951, 447);
Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (Ков., Світ.., 1960, 108).
2. Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь.
— Не хоче [залізниця] стикатися з потоком [людей], що жене скорим рухом біля неї.. Її сичання й шум намагається його перегомоніти (Коб., III, 1956, 357).
Словник української мови (СУМ-11)