перегомоніти
ПЕРЕГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.
1. Закінчити гомоніти.
* Образно. Офіцери.., переждавши, поки перегомонів гук вистрілів, покинули свої становища (І. Франко);
Може, він пiдсобить тобi сiсти, як перегомонiти з ним, га? – I сама ж собi вiдповiла: – Перегомоню. А ти пий молоко та лягай хоч до полудня поспи здоровiший будеш (Григорій Тютюнник);
Дзвінок перегомонів, учні й учениці забиралися виходити (С. Ковалів).
2. Гомоніти дужче від кого-, чого-небудь.
– Не хоче [залізниця] стикатися з потоком [людей], що жене скорим рухом біля неї .. Її сичання й шум намагається його перегомоніти (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)