перегомін

ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет.

Те саме, що пере́гук.

Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Олесь Досвітній);

Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. перегомін — перего́мін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перегомін — див. луна; переклик  Словник синонімів Вусика
3. перегомін — -мону, ч., поет. Те саме, що перегук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перегомін — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я.  Словник синонімів української мови
5. перегомін — ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет. Те саме, що пере́гу́к. Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Досв., Вибр., 1959, 283); Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (Рильський, Поеми, 1957, 292).  Словник української мови в 11 томах