перегомін

ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет. Те саме, що пере́гу́к.

Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Досв., Вибр., 1959, 283);

Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (Рильський, Поеми, 1957, 292).

Значення в інших словниках

1. перегомін — перего́мін іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перегомін — див. луна; переклик  Словник синонімів Вусика
3. перегомін — -мону, ч., поет. Те саме, що перегук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перегомін — ПЕРЕГО́МІН, мону, ч., поет. Те саме, що пере́гук. Аудиторія задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Олесь Досвітній); Україно, Живий передзвоне Молотків і сокир, Гудків ранкових перегомоне! (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. перегомін — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я.  Словник синонімів української мови