перегони
ПЕРЕГО́НИ, ів, мн. Спортивні змагання у швидкості їзди, плавання, бігу і т. ін.
Улаштовували [козаки] перегони на конях, об’їздили лошачків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250);
Справжній зимовий сезон розпочинався, звичайно, в січні.., коли можна було ходити на лижах, влаштовувати на річці перегони на ковзанах (Коз., Сальвія, 1959, 132).
На (у) перего́ни — наввипередки.
— Чи ти, чоловіче, з глузду зсунувся? — скрикнула Їжиха. — Та з Зайцем хочеш у перегони бігати? (Фр., IV, 1950, 65).
Словник української мови (СУМ-11)